вологість:
тиск:
вітер:
Завершення дії Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі – ПСО) фактично означатиме ліквідацію галузі централізованого теплопостачання в Україні, за умови, що запропонований інструментарій врегулювання інтересів учасників ринку не буде переглянуто.
Згідно Положення про покладення спеціальних обов’язків, що діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, АТ «НАК «Нафтогаз України» було визначено гарантованим постачальником природного газу для підприємств теплокомуненерго. Окрім надання гарантій щодо постачання газу ПСО покладало на теплогенеруючі компанії ряд обов’язків, як от утримання рівня розрахунків не менше 90% для отримання об’ємів газу на наступний місяць. Для гарантування рівня розрахунків було впроваджено розподільчі рахунки, за допомогою яких близько 80% надходжень (загальна частка палива в тарифі на теплову енергію) одразу списувалися в рахунок постачальників енергоносіїв. Враховуючи сезонність надання послуг підприємствами ТКЕ та неповну оплату споживачами нарахувань впродовж місяця, це залишало підприємства з мізером коштів, яких заледве вистачало на виплату зарплати, сплати податків та здійснення поточних ремонтів. Про модернізацію вже не йшлося, а в міжопалювальний період нерідко траплялися затримки з виплатою заробітної плати працівникам.
Не додавали впевненості й несправедливі тарифи, які роками не переглядалися національним регулятором навіть попри те, що основні його складові – вартість природного газу, електроенергії та послуг з їх розподілу, – постійно зростали. Тобто, виникала ситуація, коли постачальник надавав послугу за новою – більшою, а споживачі відшкодовували ці витрати за старою – нижчою ціною. Ця так звана різниця в тарифах призводила до накопичення заборгованості підприємств ТКЕ перед постачальниками енергоносіїв та дозволяла останнім вмикати механізм нарахування штрафних санкцій, який істотно збільшував величину боргу, яку і без того не було звідки сплачувати.
Покращила ситуацію для тепловиків можливість переходу на місцевий рівень в питанні затвердження нових та коригуванні діючих тарифів на послуги, адже для багатьох підприємств це дозволило встановити нові справедливі економічно-обґрунтовані тарифи. Покращило, але не вирішило, адже заборгованість, що виникла через різницю в тарифах нікуди не ділася, а через неможливість її сплати – штрафи та пені лише збільшували суму боргу.
1 травня мала завершитися дія ПСО, про що АТ «НАК «Нафтогаз України» офіційно повідомив усі теплопостачальні підприємства. Завершення дії положення про покладення спеціальних обов’язків означало б перехід до ринкових відносин, оскільки теплопостачальним підприємствам після цього дозволялося переходити до будь-якого постачальника газу. Але є одне але. Перехід до іншого постачальника послуг можливий лише за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або за умови наявності письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника. АТ «НАК «Нафтогаз України» запевняє в готовності надати такий дозвіл за умови підписання акту звірки розрахунків існуючої заборгованості за поставлений природний газ та надання пропозицій щодо її врегулювання.
Фактично, від теплопостачальних підприємств вимагають взяти на себе відповідальність за різницю в тарифах та запропонувати план її погашення, що на умовах ринку можливе лише за рахунок істотного підняття тарифів на послуги.
Але далі – більше. АТ «НАК «Нафтогаз України» непрозоро натякає на можливість укладення контракту на купівлю природного газу з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що входить до складу Групи «Нафтогаз» на умовах передоплати. До честі Компанії – вона пропонує найнижчу ціну на газ в травні, але рамковим договором на постачання природного газу пропонує абсурдні умови. Зокрема, йдеться про щомісячне планування добових об’ємів споживання природного газу та кабальну відповідальність за добовий небаланс.
Відповідно до умов Договору, якщо обсяг фактично відібраного газу Споживачем буде відрізнятися від заявленого – тобто виникає добовий небаланс Споживача за відповідну Газову Добу, – споживач сплачує Постачальнику штраф в розмірі 3% від обсягу небалансу Споживача. А у разі виникнення місячного небалансу на ±10% – Споживач зобов’язаний оплатити Постачальнику штраф у розмірі 20% від Договірної вартості обсягу газу. Дані умови договору є, м’яко кажучи, необ’єктивними для підприємств теплопостачання, оскільки фактичне споживання природного газу прямо залежить від споживання. І якщо споживання гарячої води ще можна спрогнозувати, то споживання теплової енергії під час опалювального сезону, коли температура навколишнього середовища постійно коливається, спланувати споживання в діапазоні до ±3% неможливо. Відтак, підприємства не зможуть правильно заявити обсяг газу за добу на місяць вперед, наслідком чого будуть небаланси та штрафи, які сприятимуть ще більшому зростанню загальної заборгованості тепловиків.
Ще один акцент, на якому слід наголосити, і який побіжно був згаданий вище – купівля газу здійснюється на умовах передоплати, тоді як споживачі оплачують послуги тепловиків на умовах післяоплати. Тобто, в травні підприємство повинне закупити газ для приготування гарячої води, якою споживачі будуть користуватися в червні, а оплачувати її будуть в липні. Таким чином, виникає касовий розрив у два місяці, який неможливо покрити через дію розподільчих рахунків. Виходів з патової ситуації є кілька – закупівля газу за рахунок бюджету, відкриття кредитної лінії під гарантію Міста або йти на порушення правил надання послуг й виставляти аванс за послугу з постачання гарячої води, а з підходом опалювального сезону – авансу за послугу з постачання теплової енергії.
Яким би не було рішення – вже зараз зрозуміло, що найближчим часом буде здійснено коригування тарифу на послугу з постачання гарячої води виходячи з актуальної ринкової ціни газу, що, однозначно, приведе до зростання вартості послуги.
Вже зараз зрозуміло, що за таких умов галузь теплокомуненерго лише нарощуватиме борги та, ймовірно, відмовиться від послуги з постачання гарячої води на міжопалювальний період якщо не цього року, то наступного. Зрозуміло також, що галузь потребує зміни правил гри та врівноваження її інтересів з інтересами постачальників енергетичних ресурсів та споживачів, і на шляху до цього найближчим часом потрібно розв’язати питання впровадження змін до правил надання послуг, а також вирішити проблеми реструктуризації та списання боргів. В іншому випадку – подальший пограбунок та смерть галузі.
«Луцьктепло» залишається з газом, а лучани з гарячою водою | Оприлюднення намірів про коригування тарифів на послугу з постачання гарячої води |
Всі права захищені © ДКП «Луцьктепло»